Меню
Головна Статті Органічна речовина грунту - фактор, що визначає її родючість

Органічна речовина грунту – фактор, що визначає її родючість

 

Зміст

Склад ґрунту

Гумусні речовини

Негуміфіковані органічні речовини

Ґрунт при вирощуванні рослин

 

Органічна речовина ґрунту – це фактор родючості ґрунту, джерело енергії для розвитку і формування ґрунту,  це те, що відрізняє родючий ґрунт від материнської породи.

Склад ґрунту

Органічна речовина ґрунту являє собою комплекс органічних сполук, що входять до складу ґрунту. Ці речовини розділені на дві групи:

  1. переважна група гумусових речовин;
  2. група рослинних і тваринних залишків різного ступеня розкладання і проміжних продуктів розкладання (негуміфіковані органічні речовини).

Гумусні речовини

Органічна речовина ґрунту представлена на 85-90% гумусними речовинами (фульвокислоти, гумінові кислоти та гумин). За своєю природою це стійкі до розкладання, консервовані органічні речовини, на 50-60% складаються з вуглецю, 30-45% кисню і тільки на 2.5-5% з азоту. Так само в їх склад входять сірка, фосфор і ін. Гумінові кислоти та фульвокислоти, а також утворена в ґрунті при розкладанні органічних речовин вуглекислота, яка розчиняє мінеральні сполуки фосфору, калію, кальцію, магнію, в результаті чого, ці елементи переходять в доступну для рослин форму.

Рухливі поживні елементи гумусу в меншій мірі беруть участь в живленні рослин, ніж негуміфіковані речовини, оскільки повільно мінералізуються, але створюють для розкладання органічних залишків сприятливе середовище. Однак при тривалому вирощуванні сільськогосподарських культур без внесення добрив, може відбуватися поступове розкладання і використання гумусових речовин, що призводить до значного зменшення загальної кількості органічної речовини ґрунту і зниження її родючості. Систематичне застосування органічних і мінеральних добрив, забезпечуючи підвищення врожайності сільськогосподарських культур, сприяє збереженню та накопиченню запасів гумусу та азоту в ґрунті, оскільки з ростом врожаю збільшується кількість кореневих і пожнивних залишків в ґрунті й посилюються процеси утворення гумусу.

Накопичення гумусу в ґрунті сприяє створенню сприятливих умов для розвитку і діяльності мікроорганізмів. Мікроорганізми активізують багато біохімічних процесів в ґрунті, беруть участь в процесі мінералізації органічної речовини, збільшують доступність поживних речовин ґрунту і добрив для рослин. Тому ґрунти, багаті мікроорганізмами є більш родючими та забезпечують отримання більш високих врожаїв сільськогосподарських культур.

Негуміфіковані органічні речовини

Друга група органічних сполук, яка входить до складу ґрунту, хоча і є кількісно меншою, але за своїм значенням в чомусь навіть і перевершує гумус. У цю групу входять рослинні та тваринні залишки різного ступеня розкладання, проміжні продукти розкладання (жири, білки, смоли, клітковина, органічні кислоти та ін.). Негуміфіковані органічні речовини становлять 10-20% від загальної кількості органіки в ґрунті, вони є безпосереднім джерелом елементів живлення для рослин і тварин, деякі з них впливають на трансформацію поживних елементів ґрунту і добрив з недоступної для рослин форми в доступну, і навпаки. В них містяться всі макро- і мікроелементи, необхідні рослинам і тваринам.

Зміст органічної речовини в ґрунтах коливається від 1-3% до 8-10% і більше в родючих чорноземах. У нашій практиці зустрічалися зразки ґрунту з вмістом загального органічної речовини від 0.5-0.7% до 5-6%, середній вміст органічної речовини в зразках ґрунту – 2.0-3.5%. Дана статистика говорить про зниження родючості наших ґрунтів і нераціональному їх використанні.

Органічна речовина є основою родючості ґрунтів, вона служить своєрідним резервом необхідних рослинам поживних речовин, має великий вплив на структуру ґрунту, є джерелом енергії для багатьох корисних мікроорганізмів. В органічній речовині міститься 98% азоту, від 30 до 40% фосфору, до 90% сірки (від загальної їх вмісту в ґрунті). Ось чому при аналізі ґрунтів і розрахунку доз добрив, нам так важливо знати зміст загального органічної речовини, оскільки це  ті речовини, які рослини споживають у великій кількості, і вони можуть бути отримані ними з ґрунту.

Ґрунт при вирощуванні рослин

В ґрунті при вирощуванні рослин відбуваються одночасно два протилежних процеси: синтез, накопичення органічної речовини, і її руйнування (мінералізація). При мінералізації азот, фосфор і сірка переходять в доступну для рослин мінеральну форму. На інтенсивність мінералізації впливає культура та технологія її вирощування (система обробки ґрунтів та мінерального живлення). Тому так важливо створювати оптимальні умови для накопичення та мінералізації органічної речовини в ґрунті. Найкращі умови створюються в структурних та рихлих ґрунтах, де відбувається поповнення рослинних і тваринних залишків, створюється оптимальне значення pH, є достатня кількість елементів живлення для росту та розвитку.

Значення органічної речовини ґрунту має особливо важливе значення в розробці доз азотних, фосфорних та сірчаних добрив, а також впливає на норми внесення гербіцидів.