Меню
Головна Статті Органічна речовина грунту - фактор, що визначає її родючість

Органічна речовина грунту – фактор, що визначає її родючість

Органічна речовина грунту – фактор, що визначає її родючість

Органічна речовина грунту – це фактор родючості грунту, джерело енергії для розвитку і формування ґрунту,  це те, що відрізняє родючий грунт від материнської породи.

Органічне речовина грунту являє собою комплекс органічних сполук, що входять до складу грунту. Ці речовини розділені на дві групи:

1) переважна група гумусових речовин;

2) група рослинних і тваринних залишків різного ступеня розкладання і проміжних продуктів розкладання (негуміфіковані органічні речовини).

Органічна речовина грунту представлена на 85-90% гумусними речовинами (фульвокислоти, гумінові кислоти і гумин). За своєю природою це стійкі до розкладання, консервовані органічні речовини, на 50-60% складаються з вуглецю, 30-45% кисню і тільки на 2.5-5% з азоту. Так само в їх склад входять сірка, фосфор і ін. Гумінові кислоти і фульвокислоти, а також утворена в грунті при розкладанні органічних речовин вуглекислота, яка розчиняє мінеральні сполуки фосфору, калію, кальцію, магнію, в результаті чого, ці елементи переходять в доступну для рослин форму. Рухливі поживні елементи гумусу в меншій мірі беруть участь в живленні рослин, ніж негуміфіковані речовини, так як повільно мінералізуються, але створюють для розкладання органічних залишків сприятливе середовище. Однак при тривалому вирощуванні сільськогосподарських культур без внесення добрив, може відбуватися поступове розкладання і використання гумусових речовин, що призводить до значного зменшення загальної кількості органічної речовини грунту і зниження її родючості. Систематичне застосування органічних і мінеральних добрив, забезпечуючи підвищення врожайності сільськогосподарських культур, сприяє збереженню та накопиченню запасів гумусу і азоту в ґрунті, так як з ростом врожаю збільшується кількість кореневих і пожнивних залишків в грунті і посилюються процеси утворення гумусу.

Накопичення гумусу в грунті сприяє створенню сприятливих умов для розвитку і діяльності мікроорганізмів. Мікроорганізми активізують багато біохімічних процесів в грунті, беруть участь в процесі мінералізації органічної речовини, збільшують доступність поживних речовин грунту і добрив для рослин. Тому грунти, багаті мікроорганізмами є більш родючими і забезпечують отримання більш високих врожаїв сільськогосподарських культур.

Друга група органічних сполук, яка входить до складу грунту, хоча і є кількісно меншою, але за своїм значенням в чомусь навіть і перевершує гумус. У цю групу входять рослинні і тваринні залишки різного ступеня розкладання, проміжні продукти розкладання (жири, білки, смоли, клітковина, органічні кислоти та ін.). Негуміфіковані органічні речовини становлять 10-20% від загальної кількості органіки в грунті, вони є безпосереднім джерелом елементів живлення для рослин і тварин, деякі з них впливають на трансформацію поживних елементів грунту і добрив з недоступної для рослин форми в доступну, і навпаки. В них містяться всі макро- і мікроелементи, необхідні рослинам і тваринам.

Зміст органічної речовини в грунтах коливається від 1-3% до 8-10% і більше в родючих чорноземах. У нашій практиці зустрічалися зразки грунту з вмістом загального органічної речовини від 0.5-0.7% до 5-6%, середній вміст органічної речовини в зразках ґрунту – 2.0-3.5%. Дана статистика говорить про зниження родючості наших грунтів і нераціональному їх використанні.

Органічна речовина є основою родючості грунтів, вона служить своєрідним резервом необхідних рослинам поживних речовин, має великий вплив на структуру ґрунту, є джерелом енергії для багатьох корисних мікроорганізмів. В органічній речовині міститься 98% азоту, від 30 до 40% фосфору, до 90% сірки (від загальної їх вмісту в грунті). Ось чому при аналізі грунтів і розрахунку доз добрив, нам так важливо знати зміст загального органічної речовини, так як це  ті речовини, які рослини споживають у великій кількості, і вони можуть бути отримані ними з грунту.

В грунті при вирощуванні рослин відбуваються одночасно два протилежних процеси: синтез, накопичення органічноъ речовини, і її руйнування (мінералізація). При мінералізації азот, фосфор і сірка переходять в доступну для рослин мінеральну форму. На інтенсивність мінералізації впливає культура та технологія її вирощування (система обробки грунтів та мінерального живлення). Тому так важливо створювати оптимальні умови для накопичення та мінералізації органічної речовини в грунті. Найкращі умови створюються в структурних та рихлих грунтах, де відбувається поповнення рослинних і тваринних залишків, створюється оптимальне значення рН, є достатня кількість елементів живлення для росту та розвитку.

Значення органічної речовини грунту має особливо важливе значення в розробці доз азотних, фосфорних та сірчаних добрив, а також впливає на норми внесення гербіцидів.