Другий принцип: Мінімізація впливу на ґрунт

Структура ґрунту формується завдяки фізичним, хімічним і біологічним процесам. В результаті чого утворюються зв’язки, що утримують частинки ґрунту разом. Цей процес називається агрегацією ґрунту. Різне розташування агрегатів призводить до утворення пор різного розміру, створюючи канали для руху повітря і води в ґрунті. В свою чергу, це впливає на насипну щільність, аерацію, повітря та водопроникність і водоутримуючу здатність ґрунту. Зрушення ґрунту – це біологічні, хімічні та фізичні зрушення.

Наприклад, за надмірного випасу худоби, рослини обмежені у своїй здатності накопичувати вуглекислий газ та сонячне світло. Зрозуміло, що відсутність рослинного покриву призводить до зменшення міцності ґрунту та зменшення підземної біомаси.

Фізичне порушення є наслідком обробітку ґрунту.

Обробіток ґрунту призводить до зменшення та видалення порового простору, що обмежує інфільтрацію та руйнує біологічні зв’язки. Це, в свою чергу, призводить до водної ерозії, вітрової ерозії, застійних вод, утворення кірки та виснаження органічної речовини ґрунту.

Надмірне використання штучних хімікатів може призвести до зміни рівня рН ґрунту та збільшення кількості шкідників і хвороб.

Мінімізація впливу (порушення) ґрунту – це добрий початок для відновлення ґрунтових агрегатів, порового простору, біологічного «клею», що створює і утримує агрегати, та органічної речовини ґрунту.