Кондуктометрія (Електропровідність)

к.х.н. Губіна К.Є., Маслов О.А.

Кондуктометрія (від англ. Conductivity – електропровідність і грец. Мetreo – вимірюю) – сукупність електрохімічних методів аналізу, заснованих на вимірі електропровідності різних сумішей і розчинів. Переваги кондуктометрії: висока чутливість (нижня межа визначуваних концентрацій ~ 10^-4-10^-5М), досить висока точність (відносна похибка визначення – 0.1-2%), простота методик, доступність апаратури, можливість дослідження забарвлених і каламутних розчинів.

Електропровідність грунту

Електропровідність грунту – здатність грунту (суспензій) проводити електричний струм. Залежить від вологості грунту, фазового стану вологи, вмісту в грунті солей, її температури, густини, гранулометричного складу і т.д. Кількісно характеризується коефіцієнтом питомої електропровідності грунту.

Питома електропровідність грунту

Коефіцієнт питомої електропровідності грунту – кількісна характеристика електропровідності грунту. Рівний коефіцієнту пропорційності між щільністю електричного струму і градієнтом напруги електричного струму.

Питома електропровідність використовується для оцінки загальної кількості розчинених у воді (суспензії) солей натрію, калію, кальцію, хлору, сульфату, гідрокарбонату і ін. Наявність іонів дво- і тривалентного заліза, марганцю, алюмінію, нітрату, і т.п. не робить серйозного впливу на електропровідність (якщо, звичайно ж, ці іони не містяться в значній кількості). Електропровідність змінюється в залежності від температури, що часто призводить до незначної похибки вимірювань. Однак, сучасні прилади дозволяють мінімізувати похибки вимірювання завдяки розрахованим і занесеним в пам’ять фізичним залежностям питомої провідності від температури. За допомогою електропровідності можна побічно оцінити електрохімічний склад грунту згідно вивчених методів і зіставити його з параметрами середовища.

Вимірювання засоленості грунту

Вимірюючи засоленість ґрунту, по суті, проводять вимірювання розчинених у воді неорганічних солей. Всі солі містять деяку водорозчинну частину, яка при досягненні певного рівня  погано впливає на зростання рослин – з’являється засоленість ґрунту. Засоленість є результатом низької проникності грунту. Засоленість ґрунту визначається методом вимірювання електропровідності суспензії грунту і виражається в μS / cm або в mS / cm.