Втрати азоту з ґрунту

При розробці програми азотного живлення обов’язково потрібно враховувати коефіцієнт мобільності азоту в ґрунті. Так, наприклад, піщані ґрунти можуть втрачати азот через вимивання (вилуговування), тоді як важкі, погано дреновані ґрунти можуть втрачати азот через денітрифікацію.

Вилуговування – це втрата розчинного нітрату під час його переміщення з ґрунтовою водою нижче кореневої зони. Таким чином нітрат, що просувається нижче кореневої зони, може потрапляти в ґрунтові або поверхневі води. На відміну від описаних раніше біологічних перетворень, втрата нітратів при вилуговуванні є фізичною проблемою.

Ґрунти з грубою текстурою (піщані ґрунти) мають нижчу водоутримувальну здатність і, отже, більший потенціал втрати нітратів від вимивання порівняно з ґрунтами з дрібною структурою (мулисті або глинисті ґрунти). Загалом, слід пам’ятати, що нітрати можуть вимиватися з будь-якого ґрунту, якщо дощ або зрошення переміщують воду через кореневу зону. Денітрифікація може бути основним шляхом втрати нітратів, коли ґрунт перенасичений водою протягом двох-трьох днів.

Також значні втрати азоту можуть відбуватися через процес випаровування. У цьому випадку азот втрачається у вигляді газоподібного аміаку (NH3). Добрива, що містять карбамід (сечовину), можуть втрачати азот саме таким чином. Це відбувається тому, що аміак (NH3) є проміжною формою азоту в процесі перетворення сечовини в амоній (NH4+). Втрата азоту в результаті випаровування найбільша, коли: pH ґрунту вище 7,3; спостерігається висока температура повітря; поверхня ґрунту зволожена та на ґрунті багато пожнивних залишків.

Також азот може бути втрачений через ерозію ґрунту та стікання. Додавання гною та добрив може допомогти захистити від втрати азоту через ерозію або стікання. Там, де ґрунти дуже піддаються ерозії, звичайний обробіток може зменшити ерозію ґрунту та стік, що призведе до менших поверхневих втрат азоту.